Про наступ на Київ та велику операцію ЗСУ. Повне інтерв’ю Залужного для The Economist

Російська Федерація накопичує особовий склад та зброю для нового наступу на Україну, який може розпочатися у січні або ближче до весни. Українське командування не виключає, що ворог знову піде на Київ, готується до різних сценаріїв і вже працює над великою операцією.

РБК-Україна публікує переклад інтерв’ю головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного для The Economist.

Щодо російських планів на новий наступ, то це оцінка самого Залужного. Він разом з президентом Володимиром Зеленським та командувачем Сухопутних військ Олександром Сирським попереджає про майбутні критичні місяці.

“Росіяни готують близько 200 тисяч свіжих солдатів. Я не сумніваюся, що буде ще одна спроба наступу на Київ”, – зазначив Залужний.

Західні офіційні особи впевнені, що командувач російських військ в Україні Сергій Суровікін завжди розглядав нинішню війну як багаторічний конфлікт.

Вважається, що з настанням зими в крижаному бруді він зайшов у глухий кут. Протягом місяця на фроні завдовжки близько 1000 км майже не було просування. Начальник штабу оборони Великобританії Ентоні Радакін на цьому тижні заявив, що зараз нестача артилерійських снарядів означає, що можливості Росії для наземних операцій швидко знижується.

Перспектива тупикової ситуації пробуджує новий інтерес до мирних переговорів. Президент Франції Еммануель Макрон, американський лідер Джо Байден та російський президент Володимир Путін останніми днями говорили про дипломатичне рішення. Західні країни, стомлені високими цінами на енергоносії, вітали б це. Але українське командування стверджує, що з мирними переговорами не можна поспішати, і це правда.

Якби сьогодні Україна прагнула зупинити війну, заморозивши лінії фронту на поточних позиціях, росіяни могли б краще підготуватися до наступної атаки. Генерали Путіна просувають свої програми навчання та розгортання мобілізованих військ і переоснащення промисловості, щоб допомогти військовим діям, у тому числі наростивши виробництво артилерійських снарядів. Заморожування конфлікту повторить помилку трьох років перед вторгненням 24 лютого 2022 року, під час яких Путін нескінченно розмовляв з лідерами Заходу, готуючись до великої війни.

Вища відповідальність Заходу у тому, щоб забезпечити провал будь-якого російського контрнаступу. Для цього постачання зброї має збільшуватися, причому швидко. Україна застосувала американські ракетні системи HIMARS, що дозволило швидко просунутися спочатку на північний схід, а потім на південь. Але Росія вивела багато таких цілей за межі досяжності українських батарей HIMARS. Тож тепер Україні потрібні потужніші боєприпаси, такі як ракети АТАСMS, які могли б вражати цілі на відстанях щонайменше вдвічі більше. Крім того, потрібні штатні боєприпаси та артилерія всіх видів; плюс танки, вертольоти та багато іншого.

Україні також потрібна допомога у відбитті російських атак на цивільні системи електропостачання, водопостачання та опалення. Вони спрямовані на руйнування економіки України, а також на підрив морального духу українських військових на передовій, яка переймається своїми родинами в тилу.

За словами Валерія Залужного, у України закінчуються запаси боєприпасів для радянських ППО. Він також хоче отримати багато інших і досконаліших засобів протиракетної оборони. Американські системи Patriot, які, схоже, можуть незабаром з’явитися в Україні, стануть величезною підмогою, проте навчання військових потребує багато часу, і воно мало розпочатися ще кілька місяців тому.

Про наступ на Київ та велику операцію ЗСУ. Повне інтерв’ю Залужного для The Economist

Фото: Валерій Залужний скаржиться на нестачу боєприпасів для великих військових операцій (facebook.com/vzaluznyj)

Якщо Україна вийде з цього конфлікту демократією, що процвітає, навіть протиповітряної оборони буде недостатньо, оскільки їй необхідно відвоювати великі території. Хоча цього року російські війська захопили лише невелику ділянку чорноморського узбережжя України, вони стоять досить близько до всіх великих портів, що загрожує судноплавству.

Звільнення більшої території також допоможе уникнути заморозки конфлікту, показуючи, що Путін ризикує втратити досягнуті успіхи. На сьогодні Росія має сухопутний коридор для постачання окупованого Криму та створення загроз півдню України. Але якщо Україна переріже його та поверне північне узбережжя Азовського моря, вона зможе вести переговори з позиції сили. І це дискредитує ідею в Росії про те, що Путін може перемогти, просто розпочавши ще одну атаку за кілька років.

Україна, як і раніше, готова йти на жертви. Як заявив виданню президент Володимир Зеленський, 95% чи 96% українців хочуть деокупувати всю свою територію, повернувши все, що Росія захопила з 2014 року. За його словами, обіцянки Заходу щодо гарантій безпеки будуть поганою заміною територіальної цілісності України. Оскільки аналогічні гарантії від США та Великобританії від 1994 року, коли Україна відмовилася від ядерної зброї, виявилися марними.

Союзники України мають дещо іншу точку зору. Вони вважають, що повернути все – це завдання максимум, не в останню чергу тому, що місцями це означатиме звільнення людей, які не хочуть звільнення. Ядерні погрози Путіна – це причина, щоб гарантувати, що Росія не переможе, але також причина вимагати, щоб Україна не загрожувала визнаним кордонам Росії. Україна також має зрозуміти, що потік військової та фінансової допомоги залежить від того, чи вдасться їй уникнути внутрішніх розбіжностей, які можуть виникнути, та приборкати застарілу корупцію.

При цьому весь світ, включаючи Росію, виграє від краху реваншистської ідеї відтворення старої Російської імперії. Якщо Україна отримає адекватну підтримку, її військові командири зможуть далеко просунутися до узбережжя і, можливо, повернути більшу частину того, що Путін захопив з лютого. Що більше території зможе повернути Україна, то більше в неї шансів на довгостроковий успіх.

Далі видання публікує інтерв’ю з Залужним.

Чи означає це, що ви прислухаєтеся до своїх офіцерів і заохочуєте їхню ініціативу?

Я довіряю своїм генералам. З початку війни я звільнив десятьох з них, бо їм було не до цього. Ще один застрелився. Я довіряю Сирському (командувачу Сухопутних військ, – ред.). Якщо він мені каже, що йому потрібна ще одна бригада, то йому справді потрібна ще одна бригада. Я, звичайно, не вважаю, що я найрозумніший тут. Я маю слухати тих, хто перебуває в полі.

Хто для вас є військовим зразком для наслідування?

Подивіться ліворуч. Це портрет покійного Геннадія Воробйова (командувач Сухопутних військ ЗСУ з 2009 по 2014 рік, – ред.) Це була людина, яка мала величезну пошану в армії. Для чого він тут? Коли я спокійний, коли справи йдуть добре, цей портрет зазвичай лежить обличчям донизу, мені не треба дивитися на нього. Коли я в чомусь сумніваюся, я говорю про це прямо. Я обертаюсь і дивлюся на нього, намагаючись зрозуміти, як вчинив би в цій ситуації Геннадій Воробйов. Це людина, яка досягла успіху. Це людина, якій довелося нелегко, бо вона всім допомагала. Усім. Він знав усіх у Збройних силах, їхніх дружин, дітей, племінників тощо. Йому було важко, але він узяв цей тяжкий тягар і поніс його.

Зараз фото обличчям догори.

Так. Є багато сумнівів.