Що відбувається з українськими ВМС, як Росія “віджала” Чорноморський флот під час окупації Криму і чи варто залишати потужності російських військових баз на півострові після його звільнення. Докладніше – у матеріалі РБК-Україна.
Росія ще в перші місяці повномасштабного вторгнення намагалась повністю окупувати Чорне та Азовське моря і позбавити ЗСУ панування в морських акваторіях. Захопивши Бердянськ, Маріуполь та Мелітополь, окупанти зайняли Азовське море. А окупувавши у 2014 році Крим – більшу частину Чорного.
Сьогодні Військово-морські Сили України як окремо, так і в кооперації з іншими видами ЗСУ беруть активну участь у війні проти загарбника, проводячи різні операції. Наші воїни контролюють частину акваторії Чорного моря та не дають ворогові висаджувати десант. Але стан ВМС, особливо щодо флоту, залишає бажати кращого.
“Орендований” Чорноморський флот
Більшість кораблів українських ВМС побудовано та введено в експлуатацію за часів СРСР. При цьому в Україні зосереджені суднобудівні та судноремонтні потужності, які ще за “совєтов” не поступалися російським, а скоріше навіть навпаки.
Український флот менший за флот противника в рази. Захопивши Крим, Росія фактично привласнила близько 80% військового флоту України. Наразі наші ВМС володіють патрульними катерами, одним ракетним та одним протидиверсійним катером, артилерійськими катерами, середнім десантним кораблем, десантними катерами.
Флагман ВМС – фрегат “Гетьман Сагайдачний”, який перебував у Миколаєві, був затоплений за наказом українського командування за кілька тижнів після повномасштабного наступу. Це зробили, щоб судно не дісталося супротивникові. Тепер провідним кораблем став “Юрій Олефіренко” – середній десантний корабель, який спустили на воду ще 1970 року. Тому й виходить, що потужних надводних сил Україна практично не має, каже капітан 1 рангу запасу ВМС України Андрій Риженко.
“ВМС беруть участь у розмінуваннях, в інших операціях, але хотілося б, щоб їхня функція була більшою, щоб був надводний флот, добре озброєний, а не той металобрухт, якому вже по 60 років. Нам потрібні ракети, найідеальніший варіант – встановити їх на невеликих катерах, вони дешевші в утриманні”, – зазначив Риженко.
У Росії флот, безумовно, набагато більший, ніж в Україні. І це логічно, оскільки РФ має вихід до 12 морів, що належать трьом океанам. У складі ЗС Росії п’ять флотів – Північний, Тихоокеанський, Балтійський, Каспійський та Чорноморський.
Ще за часів СРСР Москва “орендувала” Севастополь для своєї військово-морської бази. 1997 року Україна та Росія підписали договір, згідно з яким російський флот мав залишити Севастопольську базу у 2017 році. Але у 2010 році президент-втікач Віктор Янукович та екс-глава РФ Дмитро Медведєв підписали так звані “Харківські угоди”, за якими перебування російського флоту в Криму продовжили до 2042 року.
Морський бій. Чого не вистачає флоту України і що робити з військовими базами у КримуДесантний корабель “Юрій Олефіренко” (фото: USM Media)
У 2014 році Росія окупувала Крим та денонсувала договір в односторонньому порядку. З того часу Кремль почав активно мілітаризувати Крим, перетворюючи півострів фактично на військово-морську базу для свого флоту. До нього входять 14 великих кораблів – 2 протичовнові кораблі, 3 сторожові фрегати, 2 ракетні кораблі, 7 великих десантних кораблів, 2 дизельні підводні човни, 23 малих корабля і катери.
Але, за словами військового експерта Володимира Заблоцького, із семи підводних човнів, шість із яких здатні стріляти ракетами типу “Калібр”, два перебувають за межами Чорного моря. З чотирьох корветів один був пошкоджений, його вивели на ремонт на Волгу. З трьох фрегатів один перебуває в Сирії і не може зайти до чорноморської акваторії, “Адмірал Ессен” та “Адмірал Макаров” у Севастополі, при цьому другий також пошкоджений.
Що ж до великих десантних кораблів (ВДК), частина їх залишилася за протоками, в акваторію Чорного моря їх не пропустила Туреччина, спираючись на Конвенцію Монтре (договір, за яким Туреччина має право обмежувати прохід військових кораблів Босфором і Дарданеллам – ред.) . Через це Росія так і не спромоглася поповнити Чорноморський флот і змушена використовувати те, що є.
Але й з наявних ВДК Росії фактично нема користі. Адже частина української акваторії перебуває під контролем ЗСУ, що зберігає панування в межах північного заходу Чорного моря – від Дунаю до адмінкордону з Кримом, аж до підходів до окупованої частини Херсонської області. А тому як би росіяни не намагалися, їм не вдається висадити десант на північ та захід берегів України.